Навчально-виховний комплекс "дошкільний навчальний заклад-загальноосвітня школа І ступеня" №10

Без п’яти хвилин відпустка: ігри на майданчику та в залі (стаття керівника музичного В.НАЙДИЧ в журналі “Музичний керівник”)

Червень 2019, № 6

Без п’яти хвилин відпустка: ігри на майданчику та в залі

Валентина Найдич,музичний керівник навчально-виховного комплексу № 10, м. Вараш, Рівненська обл.

Відбулися випускні свята в ЗДО, емоції вщухли, на душі приємний післясмак виконаної роботи. У музичного керівника настрій — «без п’яти хвилин відпустка», а значить, скоро відпочинок! Але поки що насолоджуйтеся по-особливому колоритним літнім періодом роботи з дітьми. Ми підготували готові «рецепти» музичних ігор із новачками та зі зведеними групами

Робота музичного керівника влітку схожа на віночок, в якому переплітаються різні види діяльності: від планування до творчо-імпровізаційних музичних занять та розваг на свіжому повітрі. Діти за рік накопичили достатньо музичних знань, тож раді використовувати їх на прогулянках, у групах, удома.

1. Для наймолодших

Улітку працюємо не лише з дітьми, які вже мають музичні навички, а й з малюками, для яких дитячий колектив нещодавно став першим соціумом. Літо — пора для адаптації наймолодших. І комфортнішою її може зробити музичний осередок, який асоціюється з казкою, грою, позитивними емоціями. Тут дитину ясельної групи завжди є чим забавити: від музичних інструментів до ігор.

«Щічки усміхаются». Педагог пропонує малечі «навчити» свої щічки усміхатися. Звучить весела мелодія. Спочатку показує сам: затримує усмішку на кілька секунд, потім «ховає» її. Дії повторює, відтак пропонує дітям приєднатися — зазвичай не всі це роблять, але є ті, хто повторюють залюбки. На майданчику музичним акомпонементом може бути гра на бубні.

«Розбуди усмішку». Звучить легка музика. Педагог звертає увагу на нового хлопчика в групі та його сумний настрій: усмішка «заснула». Пропонує розбудити усмішку. Діти погоджуються. Під легку музику педагог показує дії, які треба повторювати: піднести пальчики до щічок і ледь торкатися їх; відтак швиденько «бігати» по щічках. Ці дії зазвичай викликають усмішку в більшості дітей. На кінець гри розвеселеному гурту пропонують потанцювати.

«Пограй — передай». Це гра з предметом. Ми застосовуємо повітряну кульку. Умова гри — у визначений момент передати предмет наступному гравцеві. Дітей до трьох років залучаємо до такої гри кожного заняття. Вона допомагає зняти напругу ситуації «треба віддати», яка типова для малюків. Звучить повільна музика, діти діють з предметом як хочуть. Хтось підкидає кульку й ловить, хтось бігає, стрибає на ній чи ховає. Але всі знають, якщо зазвучить швидка музика — кульку потрібно передати іншому.

Протягом навчального року виявляємо в дітей потенційні можливості творити на основі отриманих музичних вражень. Улітку заняття стають довільнішими, діти більше граються. На авансцену «виходять» рухові, музично-дидактичні та народні ігри. Врахуймо, що часто доводиться працювати ще й зі зведеними групами, а це ще один плюс на користь вільної гри. Чи не найліпші приклади таких ігор знаходимо в українському фольклорі. Діти самостійно чи з вихователем грають у «Подоляночку», «Равлика-Павлика», виконують «Кривий танець», «А ми просо сіяли»* тощо.

* Ознайомтеся з дитячим фольклором у статті Марії Пилипчак «Літо-літечко в традиції: дитячі народні пісні-ігри».

2. На проживання нових ситуацій

Набувати емоційний досвід дитині допомагає проживання нових ситуацій. Озвучувати свої переживання та відчувати емоції інших людей можна в народних іграх. Їх діти вивчили протягом року: «Печу, печу хлібчик», «Ой, на горі жито, сидить зайчик», «Ой, Василю, товаришу» тощо. Є ігри, які допомагають дітям не тільки ліпше пізнати одне одного у зведених групах, а й заспокоїтись після веселої прогулянки, висловити свої переживання, зрештою помиритися, якщо виникла суперечка.

Музичному керівнику важливо співпрацювати з вихователем: він продовжить гру із засвоєним на занятті матеріалом під час прогулянки або в групі.

«Знайомство». Педагог тримає паперове або іграшкове сердечко — символ любові, добра й щирості. Звучить легка полька, сердечко передають по колу. Музика зупиняється і та дитина, в якої опиняється символ, розповідає про себе або про те, що їй подобається робити. Залежно від ситуації в групі, сутність гри можна варіювати: «Скажи комплімент», «Розкажи про свій емоційний стан». Символом передачі слова може бути погляд, музичний інструмент тощо. У кінці гри зазвичай влаштовуємо імпровізовану «дискотеку».

«Я сьогодні відверта…». Ведучий запрошує дітей стати в коло. Під звуки спокійної мелодії йде повільно в середині кола, вдивляється в обличчя дітей, зупиняється тоді, коли закінчує звучати музика. Промовляє до дитини, біля якої зупинився: «Я сьогодні відверта (ий), мені подобається (не подобається) в тобі (що ти)…» Дитина уважно вислуховує критику або похвалу й міняється з ведучим місцями. Тепер уже вона йде по колу і вибирає одногрупника або педагога, про якого хоче відверто висловитися.

Рекомендації. Діти часто повторюють чужі думки. Розширте їхній словник новими словами — благородний, ворожий, дивний, мужній, хитрий, гарний, чудовий тощо.

Спочатку на роль ведучого потрібно вибрати дитину, яка правильно зрозуміла завдання. Свою думку зрештою висловить кожен. Точка інтересу: самовиховання, розвиток мовлення, пам’яті, уміння висловлювати свою думку, правдиво оцінювати свою поведінку та поведінку товаришів, концентрація уваги, оскільки починати говорити можна тільки після закінчення музики.

3. Етюди

Саме влітку, у період вільної гри та невимушених ситуацій, музичне виховання тісно сплітається зі становленням дитячого світогляду, формуванням естетичних поглядів, які стануть визначальними в майбутньому. Доречні музичні етюди-ігри «Пташиний двір», «Каченята»; музичні ігри-сценки «Квочка», «Жабенята і Чапля».

«Каченята». Мама-Качка (дівчинка) з парасолькою веде Каченят на прогулянку. У кожного Каченяти в руках сачок, щоб ловити метеликів. Мама-Качка вдає, що пливе залою, а за нею Каченята — виконують бічний приставний крок то з правої, то з лівої ноги із присіданням, а потім чотири кроки з носка. Комбінацію рухів Каченята повторюють кілька разів, доки не утворять коло. Мама-Качка заходить у середину кола.

Мама-Качка й Каченята чотири рази виконують на місці бічний приставний крок із присіданням, починаючи з правої ноги, і чотири рази обертаються навколо себе. Відтак педагог простягує в центр кола довгу палицю з дротинкою, на кінці якої прикріплений паперовий метелик. Рухає палицею у різних напрямках, імітуючи політ метелика. Метелик має бути закріплений так, щоб він не падав з дротинки, проте й не дуже міцно, щоб Каченята мали змогу зловити його сачком.

Каченята, побачивши «метелика», який перелітає з одного місця на інше, намагаються піймати його сачками. Прискорюється темп, усі бігають наввипередки. Те Каченя, яке впіймало «метелика», показує свій трофей усім і стає Мамою-Качкою.

Ігри такого типу найліпше проводити під час прогулянки.

4. Музично-дидактичні

Не забувайте влітку й про музично-дидактичні ігри, які розвивають творчі здібності дитини та музичний слух, допомагають в ігровій формі засвоювати елементи нотної грамоти. Деякі з цих ігор потрібно попередньо розучувати на заняттях. У повсякденному житті вихователь їх повторює і закріплює.

У багатьох музично-дидактичних іграх використовуємо металофон, дзвіночки, бубон, барабан, трикутник тощо. Так, у грі на розрізнення тембру вихователь по черзі грає на різних дитячих інструментах і звертається до кожного гравця з проханням назвати інструмент.

«Музичний діалог». Ця гра нагадує своєрідний спектакль. Упродовж десяти хвилин потрібно «спілкуватися» з дітьми, використовуючи винятково спів, рухові жести (плескання, клацання, притупування), гру на елементарних музичних інструментах тощо. До такого спілкування можна додати міміку й хореографічні елементи.

5. З елементами методу Монтессорі

Літо — пора спілкування, нових зустрічей. Якщо ви досі не ознайомилися з методом Марії Монтессорі (Maria Montessori)**, саме час це зробити. Метод пропонує зрощувати в дитини бажання самостійно вчитися. Накопичувати знання можна спонтанно. І це чи не найліпше робити влітку. Монтессорі радить глибоко поважати дитину, надавати їй умови розвиватися в атмосфері свободи (але не вседозволеності), бо це формує основи реальної дисципліни.

** Читайте про метод в статті Марини Лосицької «Музика в Монтессорі-просторі».

У наш час у дитячих садках відкриваються інклюзивні групи, серед підлітків поширений булінг, і ми все частіше говоримо про емоційний інтелект та педагогів, які мають підтримувати його на високому рівні та навчати цього дітей. Ось чому потрібно звернути увагу на метод Марії Монтессорі. Він не має нічого спільного з духом змагання та його згубними наслідками. Натомість пропонує дітям можливості для взаємодії і взаємодопомоги.

«Тиша». Педагог запрошує дітей сісти зручно в коло на килимок у позі «лотос». Пояснює, що вони можуть відчути тишу, якщо ротики помовчать. На бажання можна затемнити приміщення. За деякий час, коли діти відчують тишу, педагог пропонує їм завдання: коли почують своє ім’я, потрібно тихо встати й підійти у визначене місце. Причому йти потрібно максимально тихо. Поступово педагог викликає всіх дітей з кола.

Інші варіанти гри. Діти сидять у колі із заплющеними очима. Педагог вчиняє певний шум: плескає в долоні, мне папір, щось співає або грає тощо. Після цього пропонує дітям розплющити очі й сказати, що саме спричинило цей шум, або назвати декілька шумів в тій послідовності, в якій вони виникали. Ще один варіант — прислухатися до шумів в приміщенні та за його межами. Діти розплющують очі й кожен говорить, який шум він чув: проїхала машина, пролетів літак, шумів вітер, хтось піднімався сходами або кашляв тощо.

Після того, як діти заплющують очі, педагог може зробити якийсь звук у русі та попросити дітей визначити напрямок цього звуку. Наприклад, можна взяти дзвіночок і переходити з ним у різні кути музичної зали. Цей варіант можна зробити складнішим: визначати різницю між звуком та шумом.

Ця гра — приклад, як можна розвивати самоконтроль, вміння чути себе та інших.

6. Індивідуальні — спільні

Ігри, які протягом навчального року передбачали індивідуальний підхід до кожної дитини, враховували її характер, нахили та поведінку, влітку доречно перетворити на спільні.

«Веселі танцюристи». Педагог показує малюкам шапочки киці, собачки, жабки й пропонує правильно зобразити, як хто говорить. Киця нявкає — «няв-няв» (відтворювати голосом на ноті «мі»), собака гавкає (відтворювати голосом на ноті «фа») тощо. Хто повторить інтонацію максимально точно, отримає шапочку тваринки й потанцює в її «стилі». Кожна дитина намагається добре виконати завдання. І якщо раніше перемагала дитина, яка чисто проінтонувала, то влітку є змога співати всім разом. Утворюються родини котиків, жабенят, гусенят тощо — хор, який плавно трансформується у танцювальний гурт. Діти не лише захоплено пригадують усі вивчені за рік рухи, а й демонструють творчі здібності, помножені на виразність міміки й пантоміми.

7. З музичними інструментами

Окрім вільної гри та співів, гарною практикою влітку вважаємо музикування просто неба. Діти мають можливість підігравати улюбленій пісні або імпровізувати. Якщо є певні навички гри на музичних інструментах, об’єднайте дітей в ансамбль.

Застосуйте гру на музичних інструментах у вільних іграх, як-от «Концерт», «Заняття», «Музичний магазин», «Голос країни», «Цирк». Це допоможе дітям, особливо у зведених групах, навчитися чути одне одного, розуміти свої та чужі емоції, почуття й переживання.

«Чарівна торбинка». Зазвичай гру проводять, щоб діагностувати рівень музичного розвитку (здатність слухати й чути) в дітей, які нещодавно відвідують колектив. Гра виявляє вміння порівнювати музичні звуки за висотою і тембром, зіставляти їх зі звуками навколишнього середовища.

Педагог дістає з чарівної торбинки будь-який музичний інструмент, грає на ньому й запитує дитину: «Що нагадує музичний звук?» Наприклад, звучить:

  • дзвіночок — це умовний дощик чи соловейко?
  • бубон — шурхіт листя чи грім?
  • барабан — грім чи спів пташок?

Відтак дитині пропонують побути в ролі музичного керівника й довести свою думку про конкретний звук грою на музичному інструменті.

Влаштовуйте експерименти: чи може нагадувати грім одночасна гра на всіх інструментах? Хай діти перевірять це в реальному музикуванні. Музична «шумілка» нікому не завадить, навпаки — навіть розважить, бо просто неба голосні звуки ненав’язливі. Такі творчі варіації будуть доцільними для багатьох ігор. Усе залежить від рівня творчості педагога та його вміння зацікавити дітей.

Сподіваюся, мій досвід стане колегам у пригоді. Бажаю всім яскравого насиченого літа!