Із різних праць М.МОНТЕССОРІ:
- “Для моральних перемог перш за все необхідно бути незалежним, тому що в хвилини небезпеки людина зазвичай залишається одна. І силу не можна отримати миттєво; спокусі може протистояти не вибух моральних якостей, а солідна кам’яна стіна, збудована надійно, на міцному фундаменті, закладеному в ранньому віці”.
- “Наполеглива робота, ясність мислення, звичка зважувати мотиви в своїй свідомості, навіть в самих незначних життєвих вчинках, звичка приймати рішення, діяти, вміння управляти самим собою, яке зміцнюється в процесі повторення дій – оце ті камінці, доброякісний фундамент, на якому будується індивідуальність”.
- “Коли ми утримуємось від керівництва кожним кроком дитини, звільняємо її від впливу нашої особистості і залишаємо в підготовленому для неї оточенні серед дітей, які сприяють її розвитку, ми звільняємо дитину для її “власного мислення”, а зовсім не для “ її інстинктів “.
- “Маленька дитина трьох років несе в собі “хаос”.
- “Коли дитина відкрила з таким напруженням, що небо голубе, що рука в неї гладенька, що вікно – чотирикутник, вона насправді зрозуміла не небо, не руку, не вікно, але те місце, яке вони займають в її свідомості. Цей порядок зберігає сили і час”
- “Між розумінням, коли хто-небудь намагається дати нам за допомогою слів уявлення про річ, і між нашим власним “розумінням” речі – безмежна прірва…Той, хто розуміє самостійно, дістає несподіване враження, відчуває, що його свідомість звільняється і щось всередині нього освітлює сутінки…”
- “Не ознайомлення дитини з речами, але підтримка в дитині того постійного полум’я, яке називається мисленням, повинно керувати нашими турботами про дітей”.
- “Як можна думати, що ми в силах створити “розум”, якщо навіть в житті якої-небудь билинки або комахи нам випадає на долю тільки спостерігати і чекати?..”.
- “Батьки хотіли б, щоб діти були такі ж, як і вони; все те, чим вони відрізняються від батьків, називається “зіпсованістю” (але це – форма життя)… Дитина хоче жити, а ми їй заважаємо”.
- “Все, що росте, повинно мати свободу для свого росту”.
- “Дитина, як метелик. Його можна спіймати, подивитись і відпустити. Але краще його зрозумієш, якщо обережно, розумно і довго поспостерігаєш за ним у звичайних умовах…”
- “Вчитель МОНТЕССОРІ – смиренна, скромна, мовчазна, вона спостерігач, який перестав бути непогрішним “.
Із книги М.МОНТЕССОРІ “Будинок дитини”:
- “Якщо ми можемо навчити дітей грамоти без зусиль, зробімо це, і чим успішніше, тим краще. Але не будемо забувати, що читання і письмо – лише другорядна частина виховання дитини, і в загальному ми повинні задовольняти інші її потреби”.
- “Ми повинні уміти звертатись до людини, яка дрімає в душі дитини“.
- “У нас дитина готується не до школи, а до життя. Дисципліна, до якої привчаємо дитину, за своїм характером не обмежується шкільним оточенням, але простягається і на соціальне середовище”.
- “Ми не можемо передбачити всіх наслідків пригнічення безпосередньої самостійної діяльності дитини в той час, коли вона тільки-но починає проявляти активність: може, ми пригнічуємо саме життя ?…”
- “Свобода дитини повинна обмежуватись колективним інтересом, а форма її – те, що ми називаємо вихованістю. Ми повинні забороняти дитині все те, що ображає або неприємно впливає на інших, або те, що носить характер грубого, брутального та неввічливого вчинку. Але все інше, кожен прояв, який має корисну мету – яким би він не був і в якій би формі він не проявлявся, не тільки повинно бути дозволено, але і повинно стати об’єктом для спостереження”.
- “Безлад в перші хвилини неминучий. Обов’язок вчителя – розрізняти, які вчинки треба зупинити, а за якими – тільки спостерігати …”
- “Перше, що повинна засвоїти дитина для вироблення активної дисципліни – це різницю між добром і злом”.
- “Наша мета – дисциплінувати дитину для діяльності, для праці, для добра, а не для покірності, пасивності, слухняності …”
- “Надмірна допомога дитині є безсумнівною перешкодою розвитку її природних сил “.
- “Під вихованням слід розуміти активне сприяння нормальному прояву життя у дитині “.
- “Наш обов’язок по відношенню до дитини: кинути промінь світла і піти далі “.
- “Будинок дитини” – це сад культури дитини, і ми, звичайно, не для того тримаємо дітей так довго в школі, щоб зробити з них вчених”.
- “Людина така, яка вона є, не з милості своїх учителів, а завдяки тому, що вона сама навчилась робити”.
- “Такий загальновідомий невірний погляд, а саме думка, ніби-то дитина, віддана сама собі, нічим не займає свого розуму…”.
- “Важливо, щоб ніяке недоречне втручання не порушувало спокійного мирного розвитку психіки дитини”.
- “Диригент повинен готувати своїх музикантів кожного окремо, щоб з їхньої колективної роботи вийшла велика і прекрасна симфонія “.