Навчально-виховний комплекс "дошкільний навчальний заклад-загальноосвітня школа І ступеня" №10

Музика в Монтессорі-просторі

 Журнал “Музичний керівник”

Лютий 2019, № 2

Марина Лосицька, орф-педагог, Монтессорі-педагог, засновник Школи для малюків «Світ у кишеньці», Київ

Метод музичного виховання Марії Монтессорі відрізняється від традиційного й передбачає так зване самонавчання дітей музики. Цей принцип можна втілювати на музичних заняттях у будь-якому закладі освіти, а не лише у Монтессорі-садку. Скористайтеся порадами й підготуйте сенсорні активності для малюків та відповідну музичну зону з матеріалами для роботи, запасіться ідеями для наповнення занять

 Марія Монтессорі (Maria Montessori) не була музикантом, але добре зналася на музиці й надавала великого значення розвитку музичного слуху дитини. Розвинений слух — це передумова розвитку мовлення. Педагог вважала, що музичне виховання має бути ретельним і методичним, не обмежуватися пасивним слуханням, співом або навчанням гри на інструменті. Діти мають створювати музику! Адже потреба у творчості — в самій природі дітей, у прагненні імпровізувати.

Марія Монтессорі наголошувала, що дитина має активно збагачувати різні сенсорні відчуття. Від цього залежить розвиток, зокрема, й музичних здібностей.

Сенсорна зона

 У класі Монтессорі є спеціальна сенсорна зона. Тут розміщені привабливі для дитини матеріали, які її «кличуть» і не залишають байдужою. «Ароматні» та «смакові» баночки, «кольорові мотушки» — граючи з ними, діти вчаться відчувати найтонші відмінності відтінків ароматів, смаків та кольорів.
 «Кольорові мотушки» відтворюють сім відтінків дев’яти різних кольорів — всього 63 шт. Відтінки кожного кольору треба розташувати від найнасиченішого до найсвітлішого.

Цікава деталь. Якось коробка з «мотушками» впала й вони розсипалися. Дорослому було складно їх правильно скласти, а дитина впоралася нараз.

 Діти чутливіші, ніж дорослі, мають витонченіші відчуття — треба лише надавати їм змогу тренуватися в цьому.

Музична зона

 Добре, коли в дітей є можливість імпровізувати, тренувати й «витончувати» свій слух. У нашому просторі є спеціальна музична зона, де діти роблять це, коли захочуть. Часто для музикування вони об’єднуються в групи. У музичній зоні є:
  • шумові циліндри;
  • дзвіночки Маккероні*;
  • кольорові дзвіночки;
  • дзвіночки з різних матеріалів — дерево, кераміка, фарфор, метал, скло;
  • кольорові ноти;
  • набір олівців для запису мелодій;
  • скринька музичних скарбів — предметів, що звучать;
  • картки «Музичні інструменти»;
  • картки «Ритми»;
  • перкусійні інструменти — барабани, джембе.
* Метод розвитку слуху Марія Монтессорі розробила в тандемі з музичним педагогом Анною Марією Маккероні (Anna Maria Maccheroni). — Прим. ред.

До дидактичних сенсорних Монтессорі-матеріалів, які розвивають у дітей слух, насамперед належать шумові циліндри та дзвіночки.

Шумові циліндри

Шумові циліндри наповнені різними сипучими речовинами (від піску до гальки та камінців різних розмірів). З їх допомогою діти навчаються розпізнавати досить близькі відтінки шуму. Шумові циліндри — це дві дерев’яні коробки, одна з яких має червону кришку, інша — синю. Кожна коробка містить шість циліндрів із кришками відповідного кольору (синього або червоного), що по-різному шумлять під час струшування.

Діапазон шуму — від дуже тихого до доволі гучного. У кожного циліндра є пара в іншій коробці — циліндр із кришкою іншого кольору, що має аналогічний шумовий тон. На денцях циліндрів нанесені мітки, і парні циліндри з аналогічним шумовим тоном помічені однаково.

Дзвіночки Маккероні

Дзвіночки Маккероні — класичний розвивальний матеріал, ідеальний для дослідження і порівняння звуків за висотою. Дзвіночки мають ідентичну форму та однаковий розмір, але за удару молоточком вони видають звуки різних тонів. І це єдина відмінність, яку здатні сприйняти органи відчуттів. Звучання дзвіночків залежить від товщини їхніх стінок. Діти знаходять пари звуків однакової висоти, вибудовують послідовні звукові ряди, ознайомлюються з поняттями тонів-півтонів, інтервалів, акордів. Дзвіночки звучать кришталево, і це зачаровує дітей.

Скринька музичних скарбів

Скринька музичних скарбів — це коробочка з побутовими предметами, які видають цікаві звуки. Наприклад, зв’язка ключів, годинник, що цокає, мішечок з камінчиками, пляшечки з різними наповнювачами, мушлі. Мета — привертати увагу дітей до всього, що звучить. Предмети зі скриньки використовуємо в озвучуванні казок та вигаданих історій.

У музичній зоні діють ті ж правила, що й у інших зонах монтессорі-простору. Вибравши собі заняття, дитина може вирішити, де вона хоче працювати: на килимку чи за столом, сама чи разом з кимось. Бажано, щоб музична зона була трохи віддалена від інших зон. Оптимально, щоб діти мали змогу зачиняти двері, коли музикують, аби не заважати друзям.

“Дитяча аудиторія — особлива. Це не ті, хто розуміють музику. Це ті, хто потребують розвитку такого розуміння. І для цього потрібні найкращі виконавці.”

Марія Монтессорі

Заняття музикою

Музичні матеріали є не тільки в музичній і в сенсорній зонах, а й у зоні грамоти й навіть математики. І це тому, що все в нашому світі взаємопов’язане.

 Власне музичні заняття проводимо двічі на тиждень: дітей ділять на підгрупи за віком. Тривалість заняття — 30 хвилин у дітей тоддлер-класу (2-3 роки), 40 хвилин у дошкільників молодшої групи (3-4 роки), 45 хвилин у дітей старшого дошкільного віку (5-6 років). Практикуємо спільну цікаву діяльність: зазвичай пісню, яка подобається дітям, програємо багатьма способами. Це допомагає відчути й зрозуміти її зміст, мелодію, ритм, гармонію. Наприклад, співаємо пісню з рухами, потім добираємо для неї ритмічний супровід, додаємо акомпанемент на ксилофонах, металофонах і перкусі.

Найкориснішим і найдоступнішим матеріалом для дітей є дитячий фольклор — примовки, потішки, колискові. Це — основа основ музичної мови, її генетичне коріння. Але ще матеріалом для занять може бути те, що надихає: пісні, вірші, книжки й навіть малюнки, які намалювали діти!

Ігри зі слухання тиші або «Уроки тиші». Марія Монтессорі стверджувала: дитина сприймає світ звуків, коли порівнює шуми, що створюються будь-яким рухом, із тишею. Пропонуємо таку вправу: педагог у загальному колі називає дітей на ім’я пошепки або промовляючи дуже тихо. Проспівує імена на одному, двох, трьох звуках. Діти по одному тихо підходять до педагога, коли почують своє ім’я.

 Такі вправи дуже подобаються дітям. Вони починають вслухатися в тишу, концентруватися на звуках, яких ще вчора не помічали.
 Під час прогулянок приділяйте увагу слуханню природних шумів і звуків навколишнього світу. Допомагайте дітям аналізувати все, що звучить довкола.

Ритуальні пісні. Ці пісні мають велике значення в методі Монтессорі. Вони допомагають дитині відчути ритм дня, послідовність дій та незмінність процесів у дитячому садку. Деякі пісні сезонні, а деякі — «живуть» увесь рік. Наприклад, пісеньки-вітання й пісеньки-прощання, колискові, пісня до обіду. Знайома мелодія, добре відомий текст у звичних обставинах допомагають дитині відчувати себе комфортно й затишно. Пісні об’єднують групу та формують позитивний психологічний клімат у колективі.

 Що відбувається з дитиною, коли вона щодня музикує, створює щось нове, пізнає і досліджує? Вона починає помічати гармонію, красу нашого світу і насолоджується цим — ось що головне!