Навчально-виховний комплекс "дошкільний навчальний заклад-загальноосвітня школа І ступеня" №10

Обговорюємо проект Концепції розвитку НВК № 10 на 2019-2022 роки

ЯКІ ПРОБЛЕМИ  МИ МАЄМО СЬОГОДНІ?

           1.Ще з радянських часів в Україні  існують певні стійкі стереотипи побудови освітньої системи та вкрай консервативні погляди батьків та деяких педагогів на виховання дітей під час їх перебування в дитячому садочку і в школі, які заважають модернізації вітчизняної освіти.

           Ми всі забули, що дитячий садок створено не для підготовки до школи, а для повноцінного «проживання» дошкільнятами щасливого дитинства, для прояву індивідуальності, здійснення вибору, формування смаків, поглядів, світобачення, поваги та толерантності до інших.

                З однієї сторони, на  дошкільному щаблі освіти у колективу НВК № 10 є бажання  зберегти самоцінність дошкільного дитинства і формувати особистісні якості малюків, які в  подальшому слугуватимуть основою їх успішного шкільного навчання.

                  З іншої сторони, ми, педагоги і батьки, часто забуваємо та ігноруємо те, що шкільна наука (як наступниця дошкільної освіти) у 1 класі починається не з „нуля”, а  продовжує розвивати накопичений дитиною-дошкільником потенціал та вже сформовані життєві компетенції.

           2. Дуже складно, коли реальні очікування батьків і громадськості міста щодо досягнення закладом високих освітніх цілей не завжди відповідають особистісним пріоритетам і ціннісним орієнтирам тих, хто безпосередньо має здійснювати цю освітню діяльність. А це вже створює ризики для позитивних перспектив та змін у закладі.

            Найприкрішим є те, що, на відміну від методичної недосконалості, яка може бути ліквідована, мінімізована за допомогою урізноманітнення форм методичної роботи, швидко і просто виправити чи бодай змінити скривлені  цінності та особистісні пріоритети педагогів чи батьків  значно складніше.

ЯКА НАША МЕТА ?

  ЗРОБИТИ НАШ ЗАКЛАД МІСЦЕМ, ДЕ ЩАСЛИВІ ДІТИ МАЮТЬ ЗМОГУ ВІДКРИВАТИ СЕБЕ ТА СВІТ!

 ЯК ЦЬОГО МОЖНА ДОСЯГТИ?

 ОСНОВНОЮ ІДЕЄЮ Є ЗВЕРНЕННЯ ДО ДОРОСЛИХ: «ДОЗВОЛЬТЕ ДИТИНІ ПРОСТО ЖИТИ».

             Педагогам закладу  потрібно змінити свої погляди на тих, хто приводить до них дітей, а саме – на батьків. Передусім вони- це вже цілком сформовані особистості зі своїми світосприйманням, цінностями, релігійністю, освітою, рівнем культури, менталітетом тощо. Вважати, що можна змінити свідомість дорослої людини – це хибний шлях. У цьому питанні педагогам слід уникати як у мовленні, так і в думках термінології радянської педагогіки – «робота з батьками», «суспільне виховання».

           Педагогам з батьками слід ВЗАЄМОДІЯТИ на партнерських засадах, а не «працювати». А для батьків головне – не передавати функції виховання своєї дитини суспільству (закладу освіти). Це – в першу чергу прерогатива та ОБОВ’ЯЗОК  БАТЬКІВ! А от допомогти, підказати, порадити, проконсультувати батьків – це ЗАВДАННЯ ПЕДАГОГА.

ЯК «ДОЗВОЛИТИ ДИТИНІ ПРОСТО ЖИТИ» В УМОВАХ СУЧАСНИХ РЕАЛІЙ ЗАКЛАДУ ОСВІТИ?

 ТУТ ДОБРЕ КОЖНОМУ

          Будні в дошкільному підрозділі не повинні нагадувати застарілі декорації колишнього «суспільного дошкільного виховання» в СССР (півдня або й більше організовані педагогами заняття, існування «режиму», «сітки», «зон» тощо).

         Будні в шкільному підрозділі не повинні нагадувати колишню радянську школу (де такі стійкі традиції старої класно-урочної системи, а позиція «учитель завжди правий-учень ніхто» – визначальна у спілкуванні в класі).

           Вкрай важливим для кожного педагога має стати перехід від тотальних, чітко регламентованих занять та уроків до плавної зміни їх діяльності з дітьми та учнями — таким чином ми жорстко не лімітуємо, ЩО І ЗА СКІЛЬКИ ЧАСУ треба зробити, діти та педагог самостійно обирають, який розвиток отримає їх діяльність, скільки часу вона займатиме. Кожен педагог максимально має йти за дитиною, її потребами, можливостями  та інтересами.

   ПОСТІЙНА СПІВПРАЦЯ «КОЛЕКТИВ ЗАКЛАДУ – БАТЬКИ – ДІТИ»

           Для нашого колективу цінно, коли педагог і діти, батьки і педагог ведуть діалог, обговорюють проблемні запитання, знаходять компроміс. Для нас важливим є вибір дитини та її природний інтерес до різних видів діяльності: таким чином кожен педагог має змогу заглибитися туди, де у неї є підвищена зацікавленість.

           Крім інтеграції, про яку зараз багато говорять у зв’язку з впровадженням у 1-4-их класах Концепції реалізації державної політики у сфері реформування загальної середньої освіти “Нова українська школа” на період до 2029 року (НУШ), вкрай актуальними для нас є ще й такі моменти:

  • Індивідуальний підхід не тільки до дитини, але й до роботи педагога – він також має мати вільний вибір діяльності з дітьми, тому у нього безумовно повинна бути можливість обирати ті форми роботи з дітьми, які він вважає доцільними та ефективними.
  • Наші педагоги переконані: необхідно крок за кроком змінювати свідомість свою та батьків. Дорослі повинні нарешті зрозуміти, що свята, інші заходи, які проводяться в закладі, повинні відбуватись за активної участі батьків та дітей (а не бути свого роду театром для батьків та дітей).
  • Наші діти не тільки мають право, але й ПОВИННІ вільно рухатись (без страху розбитих колін та зчесаних ліктів) без зайвих обмежень та нудних настанов (не бігай, не стрибай і тощо).
  • Важливе місце в житті дитини у нашому закладі має зайняти її самостійна дослідницька діяльність та спостереження – педагогам слід організовувати з дітьми багато дослідів, використовувати моделювання життєвих ситуацій, вчити обговорювати ситуації, виробляти правила поведінки та безпеки, робити самостійні відкриття та висновки тощо. Досліди важливі та повинні бути за абсолютно всіма напрямками – науки, технології, читання та письмо (робота над змістом тексту), інженерія, мистецтво, математика тощо.
  • Багато часу в освітньому процесі потрібно виділяти на розвиток емоційного інтелекту дитини, ознайомлення її з мистецтвом, формування у неї здатності до емпатії.

          Отож, маємо змінити саму роль дорослого: НЕ ТІЛЬКИ ПЕДАГОГ АБО БАТЬКИ МАЮТЬ БУТИ ДЖЕРЕЛОМ ЗНАНЬ ДЛЯ ДИТИНИ, АЛЕ Й УВЕСЬ СВІТ! СВІТ ПОШУКІВ, ДОСЛІДЖЕНЬ, ЕКСПЕРИМЕНТІВ!

             І при цьому ми, дорослі, повсякчас маємо  поважати особистість дитини, її бажання, інтереси, її право на помилку.

ІДЕЯ: ЦІННОСТІ Є ОСНОВОЮ ПЕДАГОГІЧНОЇ СИСТЕМИ БУДЬ-ЯКОГО ЗАКЛАДУ ОСВІТИ

            Дитсадок і школа – це місце, де дитина вперше стикається з державою і соціумом. Тож закладені там ціннісні орієнтири відіграють фундаментальну роль в подальшому житті дитини.

          Нам слід нарешті відмовитись від традиційних  ще радянських підходів до «виховання» дитини за допомогою усіляких «заходів». Натомість має бути сучасна дієва система ціннісного орієнтування дитини.

          Традиційні монологічні форми «трансляції» цінностей у садку та школі приречені на невдачу. Успішними можуть бути діалогові форми, адже справжній розум – це відкритий розум, який знаходиться в процесі саморозвитку.

           Місія будь-якого закладу освіти полягає у здійсненні ціннісного орієнтування людини, а все інше (програми, уроки, підручники, методики тощо) – лише інструментарій для того, щоб допомогти кожній дитині, учневі «стати самим собою».

          Тому для нас так важливо  використання колективом закладу і батьками обраних спільно цінностей  як дороговказу для прокладання спільного «маршруту» руху кожної дитини.

         Передусім в закладі має відбутись перехід до управління на основі спільних для педагогів та батьків цінностей. Це має створити ефективний інструмент, що дозволить реалізувати   інші значущі й успішні перетворення у закладі.

         Для того, щоб батьки та кожен працівник закладу змогли сприйняти загальні цінності як необхідний інструмент взаємодії усіх, нашому закладу  потрібно пройти такі три стадії:

Стадія 1. Вибір загальних цінностей (вироблення спільного переліку цінностей).

Стадія 2. Утвердження загальних цінностей (для цього має відбутись викорінення негативних стереотипів, сумнівних «цінностей», утвердитись адекватне розуміння обраних спільно батьками та колективом загальних цінностей, процес прийняття будь-яких рішень має ґрунтуватись на задекларованих спільних цінностях тощо).

Стадія 3. Впровадження управління, заснованого на цінностях (впровадження в повсякденну роботу будь-якого працівника правил прийняття рішень на основі загальноприйнятих у закладі цінностей, усвідомлення кожним, що від нього і саме від нього залежить процес впровадження такого типу управління тощо).

 ДЛЯ НАС МАЮТЬ СТАТИ НАЙВАЖЛИВІШИМИ ТАКІ ЦІННОСТІ В ОСВІТІ:

 

  • СВОБОДА ВИБОРУ І САМОСТІЙНІСТЬ:

           Свобода в закладі освіти починається з незалежності та самостійності дитини, з можливості вільно обирати ту чи іншу діяльність, самостійно приймати рішення. Для цього дорослим потрібно організувати освітній процес, надаючи дитині необхідну свободу та право вибору.

          Наші педагоги мають навчати дітей тому, що люблять робити самі (мислити, подорожувати, співати, дивуватись, танцювати, готувати їжу, навчати математиці тощо).

            Дорослим (педагогам і батькам) слід  навчитись щоденно прищеплювати кожній дитині смак до свободи, любов до свободи, пристрасть до свободи та вміння користуватись своєю свободою.

  • ДОВІРА:

            Потрібно плекати і культивувати довіру батьків до  педагогів, довіру педагогів до кожної  дитини й довіру дитини до дорослих та до самої себе як передумову для розуміння того, що потрібно САМЕ ЇЙ в різні моменти свого життя.

  • ПОВАГА ДО ІНДИВІДУАЛЬНОСТІ, ТОЛЕРАНТНІСТЬ ДО «ІНШОСТІ»:

У нашому суспільстві дітям як дошкільного, так і шкільного  віку дається мало свободи вибору, дорослі своєю гіперопікою не дають дітям отримати свій власний життєвий досвід та виробити свій власний алгоритм дій в різних життєвих ситуаціях, навчитися приймати рішення та відповідати за свої вчинки.

Тому у нашому закладі слід НА ПРАКТИЦІ реалізувати право  дітей:

– на повагу до їхньої індивідуальності,

– на їх особливі освітні  потреби,

– на їх особистий життєвий простір,

– на їх власну думку,

– на їх свідомий вибір,

та забезпечити розвиток особистості  КОЖНОЇ дитини шляхом дотримання її прав та поваги до неї .

          Важливо  плекати у закладі толерантність як ціннісну й поведінкову складову особистості у педагогічній системі, яка ґрунтується на принципі «ВСІ РІЗНІ І ВСІ РІВНІ», на повазі до інших і визнанні рівності «іншості».

            У будь-яких справах у закладі на першому місці повинен стояти ВИБІР ДИТИНИ. Змістом освітньої діяльності повинно стати  те, що СЬОГОДНІ й ЗАРАЗ цікавить дитину, потрібно дитині,  а не просто виконання педагогами якогось примарного та формального ПЛАНУ роботи.

  • ОСОБИСТІСНЕ ЗРОСТАННЯ ПЕДАГОГА:

           Дуже важлива постійна націленість кожного педагога на своє особистісне зростання, освіту й самоосвіту, здоровий спосіб життя, сталий розвиток, відновлення життєвого емоційного ресурсу.

  • СТВОРЕННЯ БЕЗПЕЧНИХ ТА ГІДНИХ УМОВ ПЕРЕБУВАННЯ ДІТЕЙ, УЧНІВ У ЗАКЛАДІ

          Засновник (громада м. Вараша) здійснює державну політику в галузі освіти,    ефективно реалізуючи повноваження місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в галузі освіти, визначені в статті 14 Закону України «Про освіту» (встановлює, не нижче визначених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти мінімальних нормативів, обсяги бюджетного фінансування   закладу освіти,   що є комунальною власністю, та забезпечує фінансування витрат на його утримання, …забезпечує   зміцнення його матеріальної бази, господарське обслуговування, здійснює соціальний захист працівників освіти, дітей, учнів…, створює умови для їх виховання, навчання і роботи відповідно до нормативів матеріально-технічного та фінансового забезпечення …)

   СВОБОДА ЯК БАЗОВА ЦІННІСТЬ У СФЕРІ ОСВІТИ

          Якщо більшість українців визначить для себе  свободу визначальною цінністю, наше суспільство стане зовсім іншим. Свобода завжди має мету. Мета — це розвиток кожного.

           Важливо формувати у дітей звичку поважати свободу і вибір людей, починаючи з дитсадка… Дитина не народжується злою чи доброю, чесною чи аморальною. Якою вона стане, залежить від умов, в яких вона опиняється. Саме в дошкільному віці важливо дати поштовх розвитку таких базових цінностей особистості як милосердя, щирість, доброта, великодушність, справедливість, чесність, толерантність…

           Для нас оптимальною має бути  ситуація, коли відбувається об’єднання зусиль педагогів із сім’єю в створенні єдиного соціокультурного контексту (ціннісного поля) для виховання і розвитку дитини (єдиного соціокультурного простору «дитячий садок –школа- родина»). Тоді батькам і педагогам можна спільно, уникаючи ситуації «лебідь, щука і рак», ефективно реалізувати розвиток ціннісно-орієнтованої сфери особистості кожної дитини.

   УПРАВЛІННЯ НА ОСНОВІ ЦІННОСТЕЙ  

              Управління на основі цінностей та реальне ціннісне орієнтування на етапі дошкілля і на подальших етапах здобуття освіти, – це не декларація намірів, а перш за все,  реальні справи, вчинки людей. Тож  нам на рівні закладу  необхідно вести постійний творчий пошук шляхів та механізмів формування європейських цінностей у дітей, учнів, батьків та працівників.

            Наш заклад у рамках офіційної державної  освітньої стратегічної лінії НУШ реалізує її основні засади через визначені процедури колегіального прийняття рішень прямої дії (педагогічна рада, конференції, загальні збори тощо). Не всі питання діяльності мають підпадати під такі процедури, але головні,  базові для   колективу  позиції обов’язково мають бути саме такими.

         Є велика РІЗНИЦЯ у поведінці працівників закладу при одноосібному керівництві та їхньої поведінки в умовах, за яких вони систематично долучаються до колегіальних форм прийняття рішень прямої, а не лише дорадчої  дії.

         Нам потрібно плекати  цінність такої внутрішньо-управлінської політики у діяльності закладу, яка опирається на особистість кожного працівника закладу не менше, ніж на лідерські якості його керівника.

 ЩО МИ ОЧІКУЄМО В РЕЗУЛЬТАТІ  ВПРОВАДЖЕННЯ ЗАДЕКЛАРОВАНИХ ВИЩЕ ЗМІН ?

 Для нас дуже важливо, коли кожен якісно виконує свої функції і поважає всіх учасників освітнього процесу:

 

  • БАТЬКИ ЛЮБЛЯТЬ І ВІДПОВІДАЛЬНО ВИХОВУЮТЬ СВОЇХ ДІТЕЙ,

 

  • ПЕДАГОГИ РОЗВИВАЮТЬ ЗАДАТКИ ДІТЕЙ ТА ФОРМУЮТЬ ЇХ ЖИТТЄВІ КОМПЕТЕНЦІЇ,

 

  • ДІТИ З РАДІСТЮ, ГРАЮЧИСЬ, НАВЧАЮТЬСЯ І ПІЗНАЮТЬ СВІТ,

 

  • ЗАСНОВНИК (МІСЬКА ГРОМАДА) СПІЛЬНО З КОЛЕКТИВОМ СТВОРЮЮТЬ ГІДНІ УМОВИ ПЕРЕБУВАННЯ ДІТЕЙ ТА УЧНІВ У ЗАКЛАДІ.