Навчально-виховний комплекс "дошкільний навчальний заклад-загальноосвітня школа І ступеня" №10

Організація розвивального простору для здорової особистості (консультує вихователь А. СМОЛЯНСЬКА)

Однією з перших звернула увагу на проблему організації розвивального середовища М. Монтессорі, яка найважливішою передумовою розкриття дитиною внутрішнього потенціалу вважала вільну самостійну діяльність у створеному педагогом просторово-предметному середовищі.

Тому, на її думку, завдання педагога полягає насамперед у наданні дитині засобів саморозвитку й ознайомленні її з правилами користування ними. Збагачене середовище передбачає єдність соціальних і природних засобів для забезпечення повноцінної життєдіяльності дитини. Сюди належать: архітектурно-ландшафтні та природничо-екологічні об’єкти; художні студії; ігрові та спортивні майданчики; конструктори; тематичні набори іграшок, посібників; аудіовізуальні та інформаційні засоби виховання і навчання.

Предметний світ дитинства – це середовище розвитку всіх специфічних видів дитячої діяльності. Предметне середовище виконує відповідну функцію – спонукає до гри, формує уяву. Ця функція нібито є матеріальним середовищем думки дитини. Отже, розвиток дитини залежить від того, як її виховують, як організовано виховання, де, в якому оточенні вона живе.

   Яким же загальним вимогам має відповідати розвивальне середовище у  закладі дошкільної освіти?

Воно повинно:

  • Бути системним, що відповідає меті розвитку, навчання і виховання;
  • Ініціювати діяльність дитини: її об’єкти, засоби, мета і способи їхнього досягнення задаються предметним середовищем;
  • Враховувати специфіку вікових етапів розвитку дитини, тобто специфіку як провідної діяльності (спілкування, предметної діяльності, гри), так і іншої, що виникає і розвивається до старшого віку, тобто забезпечувати перехід дитини до наступного етапу розвитку. Інакше кажучи, сприяти рішенню завдання створення “зони найближчого розвитку” через організацію предметного середовища;
  • Забезпечувати можливість взаємодії дітей між собою і з дорослими, що сприяє формуванню  у них навичок колективної роботи;
  • Мати, разом з консервативними елементами, часто змінювані складові, які спонукають дітей до їхнього пізнання через практичне експериментування з ними. Це породжує нові ідеї, образи, способи, що збагачують як саму дитячу діяльність (гру, конструювання), так і розвиток дітей у ній.

Дошкільник може виступати активним співавтором і творцем предметно-розвивального середовища. У зв’язку з цим  у закладі дошкільної освіти необхідно створювати умови для самоосвітньої практики дітей у системі проблемно-пошукової діяльності, творчості й дитячого експериментування як із матеріальними, так і з соціальними об’єктами.

Важливим завданням педагогічного колективу є організація розвивального середовища як одного з найголовніших чинників формування здорової особистості, повної життєвих і творчих сил.

На кожному ігровому майданчику можна створити осередки для різних видів діяльності:

  • Природознавчий – дослідницький куточок, куточок лісу, клумби, рабатки, альпійські гірки, фонтан тощо;
  • Художній – куточки казки;
  • Етнографічний – млин, криниця, лелече гніздо, плетені тиночки з глечиками, березовий місточок, вулик;
  • Спортивний – гойдалки, каруселі, ліани, колоди, лави, дуги, гірки;
  • Ігровий – пісочниці, міні-басейн, корабель, машинки, потяг, амфітеатр;
  • Пізнавальний – павільйони з інтегрованими картинами та сенсорними, дидактичними завданнями;
  • Відпочинку та зняття емоційного напруження – куточок усамітнення, мрій.

Значну частину території  закладу дошкільної освіти може займати зелена зона, насаджена ялинами, березами,  фруктовими деревами та кущами. А ще – клумби, газони, рабатки, альпійські гірки, сунична галявина, ромашкове поле, трояндова арка, смородинова та виноградна алеї. Усі ці зелені насадження створюють специфічний мікроклімат, багатий на кисень та фітонциди. У найспекотнішу пору температура повітря на території ЗДО на кілька градусів нижча, а в найсильніші морози – вища. Вода, що випаровується з басейнів, рясно випадає росою на рослини, очищаючи їх від пилу. Насадження зеленої зони істотно змінюють зовнішній вигляд дитячого садочка.

Встановлені на ігрових майданчиках спортивні споруди, каруселі та гойдалки дають можливість нашим дітям весь час перебувати в русі. А в куточках усамітнення, мрій, під час ігор з водою та піском діти мають змогу зняти емоційне напруження.

Реалізація зазначених осередків дозволяє забезпечити максимальний психологічний комфорт для кожної дитини, створити можливості для реалізації її права на вільний вибір виду діяльності, ступеня участі в ній, способів її здійснення і взаємодії з тими, хто оточує. У той же час  таке предметно-розвивальне середовище дозволяє вихователю вирішувати конкретні освітні завдання, залучаючи дітей до процесу пізнання і засвоєння навичок і вмінь, розвиваючи допитливість, творчість, комунікативні здібності.

Оформлення території ЗДО слід розглядати як засіб навчання, при цьому всі елементи розвивального середовища мають бути функціональні, вони відіграють важливу роль і призначені для створення оптимального освітнього процесу.

Керівникові та й педагогам слід пам’ятати, що однією з неодмінних умов впливу середовища на розвиток дитини є участь дорослого. Він може стимулювати пізнавальну діяльність дітей, підтримуючи інтерес, забезпечувати матеріалами для експериментування, іграми, іграшками, відповідаючи на численні запитання або пропонуючи нові сфери діяльності.

Своєчасна зміна ігрового середовища, добір іграшок та ігрового матеріалу, який активізує в пам’яті дитини недавні враження, отримані під час знайомства з довкіллям, спрямовують дитину на самостійне й активне вирішення ігрового завдання, спонукають до різних способів його реалізації і відтворення дійсності.

У сучасному ЗДО працюють не тільки вихователі, але й інші фахівці – музичні керівники, інструктори з фізичної культури, вчителі-логопеди, практичний психолог. Кожен з них організовує розвивальне середовище, яке максимально допоможе в освітньому процесі для дітей.

Створення звукового дизайну – загальне завдання різних педагогів. У доборі і придбанні аудіовізуальних засобів, зокрема аудіодисків, важливо врахувати необхідність організації прослуховування музичних творів на відповідних заняттях, музичний супровід режимних моментів (ранкова гімнастика, українські тихі колисанки для засинання, інший музичний фон). Освітній процес можна істотно збагатити, маючи звукозапис природних явищ (крапельки дощу, шелестіння листя, плескіт моря, спів птахів тощо).

Злагоджена професійна діяльність різних фахівців сприяє створенню оптимального розвивального середовища в закладі дошкільної освіти.

Результатом клопіткої роботи всього персоналу закладу є зміцнення здоров’я дошкільників, зростання показників їхньої фізичної зрілості, бажання та активна участь у спортивних змаганнях.

Завдяки усьому цьому турбота  про власне здоров’я неодмінно перетвориться на добру звичку!

А. Смолянська

Консультацію надала вихователь Алла Смолянська

 

 

 

Використана  література:

  1. Базовий компонент дошкільної освіти в Україні // – Дошкільне виховання.-1999. – 63 с.
  2. Крутій К. Освітній простір дошкільного навчального закладу. – Запоріжжя. -2009.-317 с.
  3. Резніченко І. Створення розвивального простору у групових приміщеннх дошкільного закладу// -Практика управління дошкільним закладом.-2011 №1 – .79 с.
  4. Корендо Р., Бабіч С. Предметне розвивальне середовище як чинник всебічного розвитку дитини // – Вихователь-методист. – 2011 №9. – 79 с.
  5. Пентій О., Денисенко Т. Навчаємо вихователів формувати в дошкільників здоров’язбережувальну компетентність// – Вихователь-методист. – 2015 №1. – 71 с.