Навчально-виховний комплекс "дошкільний навчальний заклад-загальноосвітня школа І ступеня" №10

Орф-метод музикування для дітей дошкільного віку

Для дітей із особливими потребами музика — це не просто задоволення й радість. Вона необхідна для особистісного розвитку: корегує поведінку й реакції, спонукає логічно діяти. Невербальне спілкування — комфортне для «особливих» дітей, оскільки більшість з них не можуть говорити та часто не розуміють елементарних словесних інструкцій. Натомість діти жваво відгукуються на музичну мову, відчувають логіку розгортання музичного твору — тілесно й емоційно реагують на нього, виражають свої почуття. Тож педагог, врахувавши це, може розроблювати спеціальні творчі музичні завдання та закріплювати з їх допомогою в дітей нові навички:

-пристосовуватися до ситуації,

-координувати свої дії з діями інших ,

-спільно творити.

Для роботи з «особливими» дітьми ідеальним є такий музичний метод, що передбачає не лише педагогічний процес, а й терапію творчістю, звуками, ритмами та рухами. У цьому сенсі ідеальним є Орф-метод, який декларує гармонійне й збалансоване навчання музики. І це значно ширше завдання, ніж просто розвиток музичних здібностей. Орф-педагогіка — це альтернативна система музичного виховання. Головна її концепція: розвиток кожної особистості відображає історію розвитку людства. В основі Орф-педагогіки — музика й рух. Вони з’являються в житті людини вже в момент перших ритмічних поштовхів серцебиття, ще в утробі матері. Звучати й рухатися притаманно всьому живому. І коли дитина починає видавати звуки, чи то музикувати, вона ніколи не робить це відокремлено від руху. На ранньому етапі розвитку — завжди об’єднує ці дії. І Орф-метод, «розуміючи» дитину, надає їй повну свободу. На музичному занятті можна робити все одночасно — співати, танцювати, грати тощо. Уявіть собі багатокутник, на кожній грані якого розташовані різні види діяльності. Наприклад: рух, спів, гра на інструментах або засобами body percussion, танок тощо. Погляньте на фігуру, що утворилася, під кутом зору «Все може бути всім» й отримаєте Орф-модель музикування. Її основна ідея — поєднати, пов’язати щось із чимось.

 

 

Протистояння Орф-методу та академічної системи музичної освіти

Орф-метод вирізняється імпровізаційністю. Академічна система музичної освіти побудована на вивченні вже готового, кимось створеного матеріалу, тобто на його інтерпретації. Якщо спиратися на теорію еволюції, здатність до інтерпретації з’являється в людини лише на основі сформованого досвіду — до неї треба «дорости». Орф-метод насамперед знайомить дитину зі світом творчості: кожен пробує вигадувати власні музичні шедеври, проявлятися за допомогою звуків та рухів. Педагог приділяє багато уваги імпульсам дитячої креативності й допомагає надати цим імпульсам форми. У кожної дитини формується власний композиторський, руховий творчий доробок, а відтак виникає зацікавлення творчістю інших. У результаті послідовності: спочатку створюємо своє, а потім долучаємося до створеного іншими — дитині стає цікаво знайомитися зі складнішим матеріалом. Орф-метод дає змогу дитині відчути музичний процес, прожити його емоційно,  «привласнити» його, тобто зрозуміти, як свій власний. Основа Орф-музикування — це елементарний підхід. Карл Орф (Carl Orff) увів термін «елементарне музикування». Воно передбачає кілька елементів: спів імпровізація рух гра на інструментах. Світ, як і музика, складається з безлічі елементів. Уміння бачити й розрізняти ці елементи дають можливість ліпше розуміти все, що відбувається навколо. Діти створюють елементарні музичні форми з простих, зрозумілих для себе елементів. А відтак вчаться синтезувати й аналізувати, компонувати прості елементи в складніші.

Терапевтичний ефект «живого» музикування

Педагогічні ідеї Карла Орфа використовують і як арт-психотерапевтичні. Вперше це зробила Гертруда Орф (Gertrud Orff). Працюючи з «особливими» дітьми, вона корегувала їхній емоційний стан та поведінку, налагоджувала комунікацію на довербальному рівні. Не дивлячись на схожість Орф-педагогіки та Орф-музикотерапії, вони мають певну відмінність.

Свобода дій

Орф-музикотерапія не передбачає кінцевого результату, тобто конкретної музичної або танцювальної дії, яку можна та потрібно представляти глядачам. У педагогічному процесі результатом є як сам процес, так і кінцевий результат: виступ, показ створеного. Але цей виступ не є повністю прогнозованим, бо передбачає імпровізацію, свободу проявів кожного з учасників. Саме в цій свободі та креативності полягає суть терапевтичного ефекту Орф-педагогіки. Побудова терапевтичних відносин не є основним завданням Орф-педагогіки. Але в процесі «живого» музикування ці відносини так чи інакше формуються й допомагають розкривати можливості учасників уповні.

Сфера чуттєвого й тілесного

За Орф-методом музику створюють тут і зараз. Діти щоразу потрапляють у ситуацію, як у звичайному житті, де треба спонтанно реагувати на ту чи ту ситуацію. Звичка аналітично все опрацьовувати вироблена в дорослих. Вони аналізують «головою», часто не залучаючи до процесу два потужних аналізатора, як-от тіло та сфера чуттів. Нашій культурі, на відміну від східних, не притаманна увага до сфери чуттєвого та тілесного реагування на зовнішні імпульси. Тож Орф-заняття допомагає активувати ці сфери в дитини — віднайти баланс між тілом, розумом і своїми відчуттями. Викладачу музики дуже важливо «бачити» процес музикування не просто як розвиток музичних здібностей, а як загальний процес розвитку людини. Бо не можна розділити відчуття, почуття, знання й навички. Це все одно, що розкласти по різних «кутках» голову, серце та руки. Кожна людина функціонує як єдина система. Але часом цей процес порушується, приводить до дисгармонії, втрати балансу. І це стосується не лише «особливих» дітей.

Результат, якого прагнемо

В Орф-музикотерапії та Орф-педагогіці використовують однаковий інструментарій: акустичні можливості середовища — голосу, тілесних «інструментів» тощо. Основна мета — невербальна активація реакцій засобами ритму, звукових вібрацій; предмети — хустинки, м’ячі, іграшки, як засоби спільної дії. З одного боку такі предмети дають змогу встановити контакт, а з іншого — допомагають зберегти дистанцію, формують відчуття безпеки; засоби музикування — Орф-інструменти. За допомогою них дитина бачить і чує свою реакцію, виражає свої відчуття, «говорить та спілкується» з оточенням. Орф-заняття завжди має ресурсний і потужний терапевтичний ефект для розвитку насамперед невербальних реакцій. Педагог створює середовище для змін. І використовує для цього буденні речі. Те, з чим ми стикаємося щодня в процесі спілкування, на Орф-занятті потрапляє у фокус уваги. Імпровізуючи в оркестрі або під час танцю, дитина шліфує ті навички, які не можна відпрацювати аналітично. Мозок просто не в змозі обробити інформацію, закодовану в творчому процесі. Діти вивільняють реакції в звуці, русі й одночасно задовольняють свою потребу творити. Часто процеси комунікації в «особливих» дітей настільки порушені, що налагодити контакт із оточенням є основною метою Орф-музикування. Описати процес — складне завдання. Він не передбачуваний і змінюється чи не щосекунди. Педагог має вміти ловити нитку-ідею, що намічається тут і зараз, та розгортати її разом із дітьми відповідно до ситуації.

Гарним результатом Орф-музикування є   те, що діти свідомо та самостійно використовують у повсякденному житті отримані на занятті навички. Орф-музикування активує процес відчуття себе та своїх потреб, спонукає дитину рухатися, як у прямому, так і в переносному значеннях цього слова. Створюючи музику з усього, що є навколо, дитина насолоджується цим процесом, а не лише його результатом. Вона вчиться бачити все крізь призму гармонії. Це бачення заряджає позитивом, надає сил та ресурсів, поліпшує, а іноді навіть докорінно змінює життя та відкриває нові можливості для розвитку.

Тетяна Черноус, Орф-музикотерапевт, керівник дитячої творчої студії «Зіронька», Рівне

Джерело: https://www.pedrada.com.ua/article/2408-orf-metod-yak-pedagogka-terapya