Психічне здоров’я дитини – стан душевного благополуччя, емоційного комфорту , впевненість у своєму майбутньому, пов’язана з відчуттям захищеності свого Я. Здорова дитина завжди життєрадісна, активна, комунікативна, має оптимальний рівень розумового розвитку.
Наразі гостро постає проблема порушення психічного здоров’я дитини через соціально-економічну ситуацію, що склалася в країні. Негаразди на роботі, матеріальна скрута, емоційне незадоволення дорослих та інше – усе це робить відбиток на дітях і порушує психічну рівновагу: зростає кількість нервових, неврівноважених, 
гіперактивних дітей. Тому варто приділити особливу увагу стану психічного здоров’я дитини та шляхам його формування.
Особливості проявів характеру дитини, що потребують уваги:
- емоційність(дитина дуже чутлива, все бере близько до серця, проявляє підвищену вразливість в емоційних ситуаціях: розлука з рідними, труднощі у спілкуванні з однолітками тощо);
- беззахисність(дитина не може «дати відсіч» кривднику, плаче, гостро переживає приниження, чутлива до погроз);
- імпресивність(дитина тривалий час стримує та накопичує емоційні реакції, приховує їх, а потім несподівано для інших «вибухає»);
- підвищена рухливість(дитина дуже рухлива, їй складно всидіти на одному місці, змовчати, підкоритися інструкції, вона запальна, дратівлива, нескоординована, незібрана);
- агресивність(дитина нападає на однолітків, обзиває, б’є їх, відбирає і ламає іграшки);
- тривожність(дитина вирізняється надмірним занепокоєнням, почувається безпорадною, побоюється освоювати нові види діяльності).
Психічне здоров’я/нездоров’я дитини нерозривно пов’язане зі стилем батьківського виховання і залежить від характеру взаємин батьків із дитиною. Дитина постійно потребує уваги. Не існує готових рецептів, які можна було б використовувати в усіх сім’ях. Індивідуальне ставлення – це право кожного з батьків. Однак варто наголосити, що сімейними чинниками, які призводять до психотравм, найчастіше є:
– Коли дитина майже не знає батьківської допомоги, підтримки та контролю.
– Коли батьки виявляють формальний контроль: те, що не можна зараз, можна зробити потім.
– Коли рівень опіки незначний, тоді як рівень забезпечення матеріальних потреб дитини є доволі високим.
– Коли дитину надмірно контролюють навіть у дрібницях, тому не формується самостійність, ініціативність, відповідальність.
– Коли негативні вчинки дитини сприймаються без критики, заохочується егоїзм.
– Коли батьки постійно карають дитину за найменшу провину.
– Коли дитина відповідає за когось із менших членів сім’ї, від неї чекають, щоб вона поводилася, як доросла.
– Коли ведеться суперечливе виховання: мама наполягає на одному, тато – на іншому, іноді протилежному.
Щоб створити стан психологічного комфорту дитини, необхідно дотримуватися наступних порад і правил:
- Любіть та підтримуйте свою дитину. Гарне ставлення батьків допоможе їй зрозуміти – життя прекрасне.
- Забезпечуйте спокій удома; відмовтеся від криків, різких жестів, принизливих висловлювань.
- Пам’ятайте, що виховання дитини потребує терпіння, самовідданості та внутрішньої стабільності.
- Дозвольте дитині мати право на вільний час, що можна витрачати на власний розсуд.
- Розвивайте своє вміння зі щирим інтересом розпитувати дитину, вислуховувати її.
- Розширюйте уявлення дитини про людські почуття.
- Вчіть дитину адекватно реагувати на певну подію, вчинок, результат діяльності.
- Навчайте з оптимізмом ставитися до труднощів, розповідайте, як їх долати.
- Стимулюйте бажання дитини самостійно проявляти творчість, ініціативу.
- Пам’ятайте, що дитині потрібен час для відпочинку, не перевантажуйте її.
- Допомагайте дитині повірити у себе та у свої сили.
- Створюйте варіативне середовище, давайте дитині змогу вільно рухатися, обирати для себе бажану справу, а за потреби – залишитися на самоті.
- Відмовтеся від надмірної опіки.
- Намагайтеся бути одночасно вимогливим і справедливим.