Що робити, якщо дитина боїться лікарів?

Всім нам час від часу доводиться, на жаль, стикатися з лікарями. Одні люди всіляко уникають візитів у поліклініку, аж поки не припече, інші, навпаки, без нагадувань проходять планові і позапланові огляди – так, про всяк випадок. Діти частіше відносяться до першої категорії. Та якщо дорослі хвилюються за діагнози, то малят лякає власне лікування – болючі уколи та гіркі таблетки, ще й гуляти можуть не пустити, а винен у всьому – лікар! Що ж робити батькам, якщо дитина боїться лікарів?

Чесність. По-перше, затямте собі головне правило: не брехати дитині ні про місце, куди ви йдете, ні про мету візиту, ні про процедури, які відбуватимуться в лікарні. Тобто якщо ви зібралися в поліклініку робити щеплення, не обманюйте дитину, що йдете в дитяче кафе чи на дитячий майданчик. Розкажіть, що буде робити лікар, навіть якщо це болючі чи неприємні процедури: укол чи ковтання зонду. Постарайтеся пояснити дитині, які відчуття може викликати ця процедура, при цьому не перебільшуйте («буде дуууже боліти!»), але і не применшуйте («як комарик укусить» – коли йдеться про забір крови з вени). Розкажіть, що ви (або хтось із знайомих) таке проходили, і хоча це справді неприємно, але не триватиме довго / після цього стане легше / це обов’язково потрібно. Старшій дитині можна розповісти, як влаштовано її тіло, і чому воно потребує певної допомоги лікаря.

Підготовка. Хтось скаже – е ні, мою дитину так і з хати не витягнеш, якщо бути такими чесними батьками! Але подивіться на це з іншого боку: у маляти є страх, який ви заганяєте своїм обманом ще глибше. Натомість допоможіть дитині подолати його. Влаштовуйте гру в лікаря – це розкриє завісу лякаючої професії лікаря. Заходьте разом час від часу в поліклініку з різних приводів – спитати щось в реєстратурі, почитати інформаційні плакати на стінах, беріть дитину з собою, коли самі йдете до лікаря. Таким чином у малюка складеться враження, що візит до лікаря – це не щось виняткове і тому страшне, а звична, буденна справа, до якої не треба морально готуватися – тобто, ситуація «штатна». Добре, якщо у вас є знайомі лікарі чи медсестри, які могли би прийти в гості або – в ідеалі – запросити вас із малюком до себе на роботу, розповісти про свою професію, показати медичний одяг, інструменти, реманент.

Підкуп чи нагорода? Чимало батьків використовують нехитрий спосіб – пообіцяти дитині сходити на ковзанку, купити нову барбі, дозволити досхочу наїстися фаст-фуду. Так, організувати такий підкуп справді простіше, і діє він майже завжди. Але не варто привчати дитину до того, що за обов’язкові речі (до яких належить і лікарське втручання) вам треба якимось чином платити. Врешті-решт, чому б дитині не повернути ваш метод проти вас: піду до лікаря, тільки якщо дозволиш погратися на комп’ютері, вивчу віршика, якщо мені за це буде кіндер. Окрім того, ви ще і привчаєте дитину до шкідливої їжі та не надто корисного проведення часу.

Інший полюс – це залякування: «Не будеш слухатися – заведу тебе до дяді лікаря, він тобі зробить отакенний укол!». Зайвим буде пояснювати, що це тільки сприяє формуванню дитячого страху перед лікарями.

Інша справа – заохочення або нагорода. Від того, що ви поясните дитині, що лікар її полікує, і вона зможе знову гуляти та гратися з друзями, буде тільки користь. Так само можна відсвяткувати мужній похід в поліклініку тістечком у кафе – але краще не казати про «кафешні» плани наперед. Натомість постарайтеся зробити так, щоби малюк вийшов від лікаря задоволений тим, що він таки зміг! Зміг прийти і витримати все – отут і оголосіть: «А за те, що ти такий сміливий і так гарно поводився, ходімо на тістечка!».

В черзі. Буває, що ви вже про все домовилися, і малюк погодився піти до лікаря і робити все, про що попросить лікар, та в черзі раптом запанікував, і почалася справжня істерика. Цього разу відкладіть візит, якщо це можливо, а на наступні рази майте при собі якісь цікавинки: іграшки чи книжку. Подумайте, в які ігри ви могли ви погратися чи про що поговорити з дитиною. Якщо малюка не вдається відволікти таким чином, займайте чергу та приходьте безпосередньо перед тим, як зайти у кабінет.

Добрий доктор Айболить. Добре, якщо в кабінеті є іграшки або яскраві плакати, які справлять на дитину позитивне враження. Попросіть лікаря погріти руки перед тим, як він оглядатиме маля – багато дітей лякаються неприємних доторків. Інші бояться гучного голосу і беземоційних інтонацій або, навпаки, «сюсюкання». Якщо дитина чутлива і не дуже любить чужих людей, то знайти лікаря, який сподобається дитині – перше завдання матусі.