Звісно, всі батьки хочуть забезпечити своїх дітей всім найкращим – корисними іграшками, цікавими книжками, якісною освітою. Ми стараємося, читаємо відгуки, питаємо порад, спостерігаємо, чим маля цікавиться найбільше, але час від часу все одно отримуємо у відповідь істерики: «Мамо, купи!» – навіть якщо це «купи» стосується сотої за рахунком машинки або ляльки. Одні дітки піднімають такий крик, що півкрамниці обертається і співчутливо хитає головою – мовляв, що за мама, шкода іграшку дитині купити. Інші діти тихо канючать: «Ну маааа, ну купииии», і мама врешті здається. Як знайти спільну мову з дитиною, яка вимагає нових цікавинок?
Найперше треба запам’ятати: не кажіть дитині «Ні». Це коротеньке слово і для дорослих звучить аж надто категорично, а малюки сприймають його як вирок: ні – значить ніколи, нізащо, ні за яких обставин. Навіть якщо ви насправді не плануєте ніколи купляти іграшку, яку просить дитина, не обов’язково повідомляти про це. Натомість використовуйте максимально неточні формулювання: не сьогодні, коли зайдемо сюди наступного разу, можливо, постараємося, тощо. Не виключено, що малюк забуде про своє бажання вже за півгодини.
Уникайте використання абстрактних понять у своїх поясненнях: малюк навряд чи зрозуміє, що ви не можете купити іграшку, бо це «дорого», або вона непотрібна, бо іграшок і так «багато». Про «дорого-дешево» діти мають дуже туманне уявлення, а що таке багато інших іграшок, якщо хочеться саме цю? Також не варто послуговуватися своїми смаками: «Таж ця лялька некрасива!», «У цієї дудки дуже противний звук!». Краще запропонуйте дитині вибір – іншу ляльку чи музичну іграшку. Розкажіть, які вони чудові – так ви майже завжди зможете переконати дитя.
Якщо ж робити покупку взагалі не входить у ваші плани, найкращим способом бути відволікти увагу дитини: «Я бачу, що тобі дуже подобається цей літачок. Але мені здається, що твій літачок, який чекає вдома, симпатичніший. До речі, я, здається, бачила розмальовку про нього у книгарні. Може сходимо завтра і глянемо? Хочеш – розмальовку, а хочеш – наклейки». Таким чином ви відволікаєте увагу від покупки тут і зараз, і навіть якщо малюк пам’ятатиме про пропозицію сходити у книгарню, витрати будуть меншими, а покупка – кориснішою.
Взагалі частіше нагадуйте малюкові про іграшки, які в нього вже є. «Ти хочеш нову ляльку-бебіборн? Але ж хто буде бавити твою маленьку Емілі, якщо ми купимо тобі ще? Давай завтра підемо з Емілі на пікнік, назбираємо квітів, і я допоможу тобі сплести для Емілі віночок». Добре, якщо за допомогою іграшок у дитини розів’ється почуття відповідальности перед старими друзями – ляльками, плюшевими песиками, вірним самокатом.
Буває, що маля нізащо не хоче відмовитися від своєї забаганки – хочу, і все тут – але іграшка для вас задорога. Поясніть це дитині наочно. Наприклад, скажіть, що і вам сподобався цей яскравий віґвам, і ви б його залюбки придбали, але він коштує немало, і тому доведеться обійтися без смачних мандаринок цілий місяць, щоби заощадити гроші. Як ми вже писали вище, сенс слів «коштує», «заощадити» навряд чи буде цілком зрозумілий дитині, але місяць без мандаринок (без походів у дитячий розважальний центр, на різдвяний ярмарок) – це цілком конкретно. Інший спосіб – порівняння. Наприклад: «Так, це дійсно класний толокар, хоч і дорогий. Але якщо ми зберемо всі твої іграшки і комікси, ми зможемо їх обміняти на цей супер-толокар». Навіть якщо дитина погодиться на такий розвиток подій у крамниці, то, прийшовши додому, все може змінитися – особливо якщо ви будете жаліти кожну іграшку і прощатися з нею, складаючи все в пакети (хоча до такого навряд чи дійде).
Навіть навчившись майстерно відволікати дитину чимось іншим, не зловживайте цим. Іноді малюк аж марить новою іграшкою, прибігає в крамницю просто помилуватися нею. Якщо ця іграшка дорога, а ви не впевнені, чи довго дитина проявлятиме цікавість, візьміть її напрокат або попросіть на кілька днів у когось із знайомих.
Іще декілька правил:
- Ідіть назустріч дитині. Поділяйте малюкове захоплення іграшкою або сумуйте разом, якщо не можете її придбати. Принаймні створіть ілюзію того, що ви разом шукаєте вихід з ситуації замість того, щоби диктувати дитині своє рішення;
- Не виконуйте кожну примху дитини – це шкодить і вам, і їй. Не треба допускати, щоб істерика або ж надокучливе благання стали звичними інструментами малюка в досягненні мети;
- Узгоджуйте рішення про купівлю іграшок з іншими членами родини. Бо якщо ви відмовилися придбати іграшку, але бабуся чи тітка таки купили її «бідній дитині», це, по-перше, не матиме ніякої виховної користі, по-друге, поставить вас у незручне становище. Детальніше за посиланням